Монолог Чацького - "А судді хто?"
А судді хто? - За давниною років
До вільного життя їх ворожнеча незворушна
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківських й завоювання Криму;
Завжди готові до журби,
Співають пісню одну й ту ж,
Не помічаючи себе:
І чим старіші, тим і гірше.
Де, вкажіть ,батьки Батьківщини, *
Яких ми повинні зразками вважати?
Ці злодії, грабіжництвом багаті?
Захист від суду в друзях знайшли, в родстві,
Чудові збудувавши палати,
Де вина розливаються в бенкетах і гульбі,
І де не воскресять клієнти-іноземці *
Минулого життя, підлесливши відтінки.
Та й кому в Москві не затискали рота
Обіди, вечори та танці?
Чи не той, до кого ви мене з пелен,
Для задумів непорозумілих,
Дітиною возили на уклін?
Той Нестор * негідників знатних,
Юрбою оточений слуг;
Наполегливо вони в години п'янок й бійки
І честь його, й життя не раз рятували: нараз
На них він виміняв три борзі собаки!!!
Або ще он той , який для витівки
На кріпосний балет зігнав на фурах багатьох
Від матерів, батьків відторгнутих дітей?!
Сам погружений умом в Зефірах і в Амурах,
Змусив усю Москву дивуватися їхній красі!
Але боржникам * не дав відстрочки:
Амури й Зефіри всі
Розпродані нарізно!!!
Ось ті, що дожили до сивини!
Його ви поважайте на безлюдді!
Вони наші суворі цінителі і судді!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: oreol