Прокинувся від вибухів, світало,
Здригнувсь будинок, разом задрижало
Віконне скло і серце защеміло, -
Куди потрапить знов вогненне жало,
І навіть, жалу те не зрозуміло.
Чекає серце нового удару
Поміж ударами самого серця,
Куди іще це жало знов уп'ється,
Що мріє насмоктатись незабаром
Ще крові, бо йому все мало й мало,
Жалю не знає бідоносне жало.
А є ті, котрі жалами керують,
Вони від того тішаться, кайфують,
Як жаби ті, пихаті і брюхаті
Весь час плюються жалами затято,
І щоб дістати вже нас змором, кляті,
Готові душі дияволу продати.
Та Бог давно помітив кожну шельму.
Немає перед нами вже дилеми -
І ми з лихвою їм за все віддячим -
Московським морда тим свинособачим!
Й глухі почують це й сліпі побачать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Рунельо Вахейко