ПРОКИНУВСЯ

Прокинувся  від  вибухів,  світало,  
Здригнувсь  будинок,  разом  задрижало  
Віконне  скло  і  серце  защеміло,  -
Куди  потрапить  знов  вогненне  жало,
І  навіть,  жалу  те  не  зрозуміло.

Чекає  серце  нового  удару  
Поміж  ударами  самого  серця,  
Куди  іще  це  жало  знов  уп'ється,  
Що  мріє  насмоктатись  незабаром  
Ще  крові,  бо  йому  все  мало  й  мало,  
Жалю  не  знає  бідоносне  жало.  

А  є  ті,  котрі  жалами  керують,  
Вони  від  того  тішаться,  кайфують,  
Як  жаби  ті,  пихаті  і  брюхаті  
Весь  час  плюються  жалами  затято,  
І  щоб  дістати  вже  нас  змором,  кляті,  
Готові  душі  дияволу  продати.  

Та  Бог  давно  помітив  кожну  шельму.
Немає  перед  нами  вже  дилеми  -
І  ми  з  лихвою  їм  за  все  віддячим  -
Московським  морда  тим  свинособачим!
Й  глухі  почують  це  й  сліпі  побачать.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Рунельо Вахейко