Далечина пейзаж сховала за туманом,
А поблизу прозоре озеро води,
Не потривожене осінніми вітрами,
Й такі стоять понурі навкруги сади!
Хоча подекуди ще золотяться крони,
На берегах зелені острівці трави,
Та основна картина непривітно-чорна,
Й лежать між валунами тліючі листки.
Молочно-сизе небо низько опустилось,
Відбилося в спокійнім дзеркалі води,
І голі стовбури до нього нахилились,
Зображенням на біле полотно лягли.
А на галявині в траві чекає столик
Тих, що прибудуть на природі відпочить…
Яка велична пишнота гаїв навколо!
Як любо від такої дивної краси!
17.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Martsin Slavo