І ти не той, і я уже не та,
Бо літо наше покотилось в осінь.
Екватор перетнули вже літа,
Легеньким інеєм упали в коси.
І хоч життя біжить, як і вода,
Що на шляху нічого не минає,
Зустрілась на шляху нашім біда:
Війна й кохання нині роз’їдає.
Кажуть, душа в людини молода.
У цім переконатися я хочу,
Як образ твій сьогодні вигляда,
Заглянути в твої глибокі очі.
Але ж ніяк цього вже не зробить –
Війна між нами й… сотні кілометрів,
Дітей пакує у пакет-гроби,
Хто втрапити устиг у пащу смерті.
Вже осінь нашу замітає сніг…
Війна ж усе живе косою косить.
Кохання ледве стало на поріг,
Та вітер долі в даль його відносить.
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Ганна Верес