Ми вам так дякували щиро,
Як нам ви руку подавали,
Як ми копали тут могили,
Як рідних у дворі ховали.
Найближче як біда сусіди,
Хоч є родина вся далеко,
Чому тепер радіють гниди,
Що ви забули про безпеку?
Наше зерно полите кров'ю
Солоним потом зі сльозами,
Так тяжко зібране з любов'ю,
Бо гріх топтати хліб ногами.
Люди поклали стільки праці,
За зерна сплачено життями,
Не конкурентами ми з вами,
хочемо бути, Бог все бачить.
Подумайте, кому так треба,
Щоб ворогами стали друзі,
Одне над нами сонце в небі,
І спільний шлях по білій смузі.
Не зробимо катам приємно,
Потиснемо в обіймах руки,
Радіє ворог наш даремно,
Роститимуть ще хліб онуки.
Зберемо разом до зернини,
Дружби простелимо дорогу,
Жива ще Польща й Україна,
За все ми вклонимося Богу.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: синяк