Світ невловимо пахне тобою,
твоїми очима на мене дивиться
і каменюкою давить на груди,
там душно і тепло, коли ти приснилася.
Я бачу, як ми, зустрівшись, раділи,
ніби не бачилися сто років.
Дай я знеболю твоє наболіле,
ось, обійми моє тіло прóкляте.
В петлю над проваллям лови мою шию,
на дні у шторми тримай мене якорем,
заколиши, хай серце не ниє,
коли як востаннє тебе обійматиму.
Може наснишся колись ще раз?
Я пам'ятатиму, я запи́шу,
й коли знов ти раптово щезнеш,
читатиму сни серед тиші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: Мертвий дуб