Я не зможу простити їм Тузли,
Я не зможу простити їм Оленівки,
Я не зможу простити «наш Крим»,
Донбас – все що злиховодили з ним.
Не прощу їм Ізюма та Бучі-
Орки вони смердючі,
Не прощу їм геноцид,
Етноцид, лінгвіцид, екоцид.
Я не прощаю їм ракети,
Я не прощаю їм шахеди,
Змегелених українських дітей,
Катюгами замордованих мирних людей.
Не пробачу їм полонених,
Тортурами всмерть убієнних,
Розстріли повсюдно, всякчас і нині,
За гасло »Слава Україні!»
Не пробачаю їм Одеський храм,
Церковний увесь тарарам,
Життя поламані, душі спотворені,
Тіла скалічені, понівечені долі.
Не милосердніший я Бога,
Коли у вухах повітряна тривога,
Непогамовно Бухенвальдським набатом гудить,
І цього не можу їм простить.
Не вибачаю- нікому з них руки не подам,
Причастя не регну лютим ділам,
Якщо через це я грішу,
Радо цю провину на той світ понесу.
Господь, як хоче, може і вчинить прощу,
На Карвасарі*, всім їм, хто покаятися встиг,
Але я не святий та поготів- не Біг…
Не прощав, не прощу і довіку не розрішу….
13.08.23.
Карвасар(староукр.)- тут:Божий Суд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: О. Хвечір.