Коли замовкає світ, стихає усе навколо,
Коли добігає кінця життєве наповнене коло,
Коли по тілу кров бунтує, рветься на волю,
Коли тіла бездиханні лежать на безкрайому полі,
Коли в очах немає нічого, там голо,
Я віритиму до останнього у безмір твоєї волі,
Триматиму у думках твої наповнені сміхом очі,
Згадаю слова сумні, але вже сьогодні пророчі,
Про світло, що переможе зло не завтра і ще не скоро,
Про смерть на людському шляху, що бере над тілами гору.
Казали й писали таке, що сміливі матимуть щастя,
Де правда у цих словах, у загиблих немає завтра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2024
автор: Оксана Сом