Вільна буде Україна
Дзвеніло літо в лузі на покосах,
Той дзвін летів на стомлених вітрах,
Поки розбився об вербиці коси.
Його уламки очерет зібрав.
Забрівши в річку ледь не по коліна,
Мив ноги він і хвилечки спиняв.
Це все моя красуня Україна,
Це все моя згорьована земля.
Думки роями, змучені війною:
Чому світ зло учасно не спинив?
Наділена красою неземною
Не заслужила ця земля війни.
Чому? За що народ її страждає?
Вважаєш, світе, не твоя вина?
Але ж усюди усьому межа є,
Й тебе до тями приведе війна.
Вже й друге літо в ірій відлетіло,
Накрила вдруге землю і зима.
До весноньки вже сонце покотилось,
Лиш Перемоги все іще нема.
Та віриться, що злу не панувати!
Це літо збудить переможний дзвін.
І буде вільна Україна-мати!
Дай, Бог, ніколи їй не знати війн!
4.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2024
автор: Ганна Верес