То не мороз скрипить – то воїн шкутильгає,
Сховавши біль у пасмах бороди.
Зненацька хтось автівку зупиняє:
«Сідайте, не соромтесь. Вам куди?».
«Та я не смію… Нелегка була дорога…
В салоні, пані, аромат духів».
«Та ні, солдате, чую запах Бога,
Не трутнів, не щурів, не плазунів.
Добра й любові дух, незламності та сили,
І злості, й гніву, пахне міць і біль.
Сідайте. Сигарету докурили?
Вже зачекався мій автомобіль.
Богів не часто зустрічаю на дорозі».
Шумів двигун – солдату чувся спів.
Усмі́шкою зігрітий на морозі,
Промовив: «Ма́буть, Ангела я стрів».
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Галина Брич