Мухи лев боявся, бджілки,
Змійки, вужика і білки,
Миші, зайчика, сороки,
Риби, жаби – довгі роки!
Поки страх його тримав,
Із дупла не вилізав.
Приносив йому туди
Друг-котяра хліб з води
І сметану із горішків.
Лев з’їдав це, кидав смішки.
Ще любив з вівса омлет.
Їв його, з котом балет
Танцював тоді до ранку
У дуплі своїм на ґанку.
Якось кіт приніс йому
Кукурудзу та хурму.
З’їв це лев і став таким,
Наче вовк чи лис – малим.
Та відваги у нутро
Й сили він набрав, дупло
Залишив, почав гуляти
Лісом і тварин лякати.
Бачив лева хтось, ховався.
Навіть кіт його боявся.
Вже не клав до лап йому
Кукурудзу та хурму,
А приніс напій він - чайний.
Випив лев – і став звичайним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)