Серпень - місяць, у якому вшановували давніх слов'янських праукраїнських богів Спасів. Спас складається з трьох головних свят, а серпень згадується в давніх усних переказах, як Спасич.
Хто такі Спаси
Дослідники давніх українських традицій вказують таке: "Спас, Спаситель - це "рятівник" від усяких бід і нещасть. Не слід думати, що це слово сучасне явищу християнства, навпаки, воно вживалося слов'янами ще в язичництві. У Краледворському рукописі вже згадується, що "слов'яни називали своїх богів Спас". Імовірно, у слов'ян, так само, як і у ведичній традиції, поряд з ім'ям Бога вживався його епітет, наприклад: Всевишній Сварог".
Спаси - час, коли духи й душі Предків (спочилих родичів) відвідують свої сім'ї, з'являються на землю, так само, як і в інші свята Кола Сварожого (наприклад, Радуницю, Русалії).
Наш народ вірив, що Предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють поля, сади і городи... Тож у ці дні приносили жертви Роду та Рожаницям як родинним богам. Саме їм урочисто виготовляли й запалювали спасові свічки з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, які читалися до кожної свічки (а їх було три - "трійця"): "Пресвята родюча Земля наша, поля, сади, городи - мир Сонця вам! Праведне Сонце, Місяць ясний. Зірок світло, Небо пречисте, будьте милостиві до людей і до худоби! Ліси, води, повітря чисте, всі душі праведних, ладу наші - всім вам на благо, на користь!"
https://www.oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/obryadi-ta-zvichayi/282-spasivka.html
Спас на горі
Що і як святкували 19 серпня?
Після семи шестиденних тижнів від Різдва Купала святкувався Великий Спас - або Спас на горі. Цього дня на скелях і горах приносили жертву і треби богам, поминаючи полеглих героїв-воїнів. Пожертви приносили "початками" - першими літніми плодами, як подяку душам воїнів за порятунок нинішнього життя.
В Україні була дуже сильно розвинена магія початків, тож і перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через жертву. Таку жертву приносили не лише воді, вогню, волхвам, а й кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, стільниками тощо. Водночас здійснювалося й поминання пращурів, після братчини казали: "З нами поїли й ті душі, яких згадували".
Слава героям!
[b]Голубая кровь.[/b]
Нам говорят
О любви внеземной,
А сами с сестрой
И только с сестрой.
Голубая кровь,
Голубая кровь.
Нам говорят,
Нужно лишь так.
А сами?
Сами с сестрой.
Голубая кровь,
Голубая кровь.
Мы с ДНК
В игры играем.
Они свою кровь
Лишь продвигают.
Нам, что нельзя,
Для них как закон.
Кровавый зов,
Сняли засов,
-Вампир готов?
-Вампир готов.
Вампир вверху.
-Даешь войну.
Голубая кровь,
Голубая кровь.
На их пирах прольется кровь.
Алая кровь, алая кровь.
Кровавый зов.
Кровавый зов.
-Вампир готов?
-Вампир готов.
[b]Светишь, но не греешь[/b]
Явно не муза
Для вдохновений.
Нет в тебе й искры
Для наслаждений.
Серая, серая мышь.
В норку свою
Брысь, брысь, брысь.
Не прототип для поэмы.
Не героиня романа.
Серая, серая гамма.
Нету ни свету,
Нету й огня.
Будто Луна.
Будто Луна.
Словно горное эхо,
Ты для другого поэта.
[b]Спас[/b]
С неба с укором
Смотрят на нас.
Небесный спаситель
Всегда среди нас.
Между небом й землей
С тобой мы живем.
Всем вам во благо,
На пользу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: oreol