" Після нас хоч потоп."
(маркіза Помпадур, Людовік XV.)
Усі ми гості на землі
Закони й правила одні :
Не тільки дано споживати,
Земля - це друга наша мати.
Ми в цьому світі - не одні!
Живемо й "творим" на землі
Тут кожний у своїм кублі. *
Відходи з пластику - в землицю,
Всі нечистоти - у водицю.
Комфортно нам в своїм кублі.
Малі водойми на землі,
Як ті калюжі у багні.
Чому лиш дбаємо про себе,
А після нас - потоп із неба?
Байдужість... Ось тому в багні.
Ми - "господАрі" на землі,
Що нам той дятел у дуплі?
Зрубаєм ліс, загоним... - Гроші !
Які тут ловкі і хороші !
І нам байдуже хто в дуплі.
Все, що ми коїм на землі,
Лиш той міркує - хто в жалі.
Нітрати в тоннах... Підживляєм!
На цім добряче заробляєм.
Про неньку дбає - хто в жалі.
Те, що ми гості на Землі,
Не відають лише малі.
А що залишим після себе ?
Нам не простить Господь на небі.
Нехай це знають і малі.
Проблеми зріють вже Земні *
- Люди добрі, - ми не в сні.
Прискорюєм той судний день,
Не доспіваємо пісень...
Час схаменутись... Ми не в сні !
* Кублі - тут квартира, хата, палац...
*Земні - тут глобальні, стосуються Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Галина Лябук