Від нас вбитих живіших нема

А  навколо  живі,  як  убиті  -
покалічені  душі  й  тіла.
А  між  іншим  вгодовані  й  ситі
пожинають  кроваві  жнива.
Пожинають...  і  давляться  ласим
ні  на  що  геть  не  схожим  шматком  -
українцем...  О,  Боже,  не  м'ясом!
Нашим  духом,  і  тілом,  й  зерном...
Пожирають,  та  зжерти  несила  -
в  горлі  Тризуб  застряг  (оберіг).
А  між  іншим,  вже  вкотре,  могила
знову  свіжа.    І  небо  до  ніг
знову  падає,  знову  тримаєм!
Як  не  ми  тоді  хто?  тишина...
Ми  за  день  сотні  раз  помираєм,
а  проте  -  нас  живіших  нема.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Ксенія Фуштор