Усмішку твою
зберіг засніжений вокзал
у темряві, розкроєній диспетчером
і вібраціями шпал
Кажеш, дерева
не ростуть на дахах, а втім…
віриш? навіть із літер в долоні
можна звести дім
Світло плацкарту
мерехтливо чекає кави
обіцяє не згаснути, поки на коліях
воскресає держава
Знаєш, залізо
як смак на зубах і як зброя..
кінцева. скрегіт коліс і місто
омите імлою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Дарія Борисович