Казав Христос: «Як дерево є добрим –
То визнайте і добрими плоди,
Не уподібнюйтесь поріддю кобри*,
Бо не минути вам за це біди!»
Отой плазун складає свої крильця
І тихо підповзає до людей,
Щоб миттю устромити своє шильце
В районі серця - позаду грудей.
Отак і ти - теж лагідно підкрався:
Спочатку похвалив, пораду дав.
Та годі вже! Чи досі не награвся?
Я ж знаю: ти не котик, а удав!
Якщо ж ти, хлопче, вірш мій визнав гарним –
То не повчай по-менторськи мене!
Повір, тут всі твої зусилля марні:
Мій Вчитель за пасок тебе запне!
Ти досі ще, козаче, небайдужий?
До чого? До рошенівських грошей,
Які ви відпрацьовуєте дружно,
За прикладом скабєєвських вошей?
Вже треба бути Злим та Принциповим,
Обуреним та Лютим на весь світ!
А ти всього лиш небайдужий? Овва!
Не вірю я. Лєксєїчу привіт!
Котрий ту «небайдужість» спонсорує
Грошами, вкраденими в ЗСУ –
Бо й досі схемами в тіні керує
Й натягує на глобуса сову.
17.02.24р.
[i]поріддю кобри[/i]* - Ісус називав подібних нікчем зміїним поріддям. В мене кобра - через вдалу риму та її характер нападу на жертву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: ПВО