Писав, верстав, а твір пропав.
Бог дав і Бог забрав,
Поки писав той коментар,
На риму глянув, вже й нема, її нема.
Писав про вищі почуття,
Про те як проросла душа.
Як шлях вона знайшла до Бога.
Нема в душі чомусь святого.
Писав про лілії на клумбі,
Писав про алу квітку я.
Пішла вона у небуття.
Немає правди, а істини й потім нема.
Все зникне наче й не було.
А ми ніщо, ми є ніщо.
З резервних копій не відновлять,
Із нас , із душ лиш попіл, попіл зроблять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: oreol