Ця дивна і жорстка його природа,
ця здатність виникати і зникати,
ця пиха в славленні своїх талантів,
це право інших збавити свободи,
цей незворушний і байдужий погляд,
ця радість більше жалю додавати,
цей знак, що смерть моя йому не втрата,
оця жага, байдужа і холодна,
цей страх, що неминуче розставання,
оця зима навік, весни не буде,
це не надія - марні сподівання,
з мене творить Химеру чи гаргулью
цей хаос бездни, море підступає
бурханням хвиль, коли лютує буря.
[i]Сонет є дзеркальним щодо сонетів V і VI, в них Стампа перераховувала чудові риси графа Коллальтіно Коллальто, які змусили її закохатися. В цьому злому сонеті кінець кохання відкриває його вади, і особливості його характеру, які вона намагалася раніше підсолодити чи применшити. Зараз вона перетворюється в Химеру, в якій співіснує частина душі, яка ще закохана, з частиною, яка вже ненавидить. Холодність коханого описана не менш холодним віршем.
[/i]
[b]Gaspara Stampa CLXXIV. Una inaudita e nova crudeltate[/b]
Una inaudita e nova crudeltate,
un esser al fuggir pronto e leggiero,
un andar troppo di sue doti altero,
un tòrre ad altri la sua libertade,
un vedermi penar senza pietate,
un aver sempre a’ miei danni il pensiero,
un rider di mia morte quando pèro,
un aver voglie ognor fredde e gelate,
un eterno timor di lontananza,
un verno eterno senza primavera,
un non dar giamai cibo a la speranza,
m’han fatto divenir una Chimera,
uno abisso confuso, un mar, ch’ avanza
d’onde e tempesta una marina vera.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Зоя Бідило