і більше не такий як досі був
цілує місяць вулицю у спину
вмерзають ліхтарі в медову слину
видовжують іще одну добу
я також би втонула в тінях тих
та тилові міста в цей час безлюдні
лише сирени зойкають як лютні
та синьо сяють німбами святих
пітьмою затуляється вікно
поволі місто з себе стягує одежу
як безборонно я йому належу
та чи про мене відає воно
полюючи на власну самоту
слова мов мінотаври гострять роги
в проміжках від тривоги до тривоги
я тут
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Єлена Дорофієвська