Минуло десять років від Майдану,
коли Небесну сотню розстріляли.
Річниця роз’ятрила стару рану,
і пригадалося, за що люди стояли.
Люди повстали супроти свавілля
всіх можновладців й правоохоронців.
За європейський рівень і життя, й дозвілля
загинуло до сотні наших хлопців.
Із хлопців поробили з всіх Героїв –
десь в небесах літають їхні душі,
лиш рідні їхні не найдуть спокою,
бо винуватців не знайшли і досі.
Хто в них стріляв, і досі невідомо:
дерева спиляні давно, нова бруківка.
Хтось докази сховав хутко й свідомо
і повтікала за кордон владна верхівка.
Відстоювали європейські ідеали,
виборювали просту людську гідність,
та влада у той час на них наклала
і виявила всім свою ригідність.
І що тепер? Війна всі десять років.
Вже хлопці гинуть сотнями щодня.
Росія пре. Європа в нас під боком,
тому туди роз’їхалась рідня.
Тепер нікому нема діла до Майдану,
бо в Україні йде з рашистами війна.
З сотні Небесної хлопців душі віддані
в цей день до рідних прилітають в снах.
20.02.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2024
автор: Павло Коваленко