Ну що ж ти друже, як же так, вставай,
бо рано ще в край вічної охоти.
Себе ти перш за все переконай,
що дуже щирі ми в своїй турботі.
Твою собачу відчуваєм біль,
читаємо в очах твою надію.
Твоїх собачих молимо богів.
Нехай ніхто перечити не сміє!
Ти знов зустрінеш гавкотом прихід,
коли залишим бути на сторожі.
Ми вірим , буде все у нас як слід
борись, а ми, чим зможем допоможем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2024
автор: Олександр Холденко