Я знову в кривавій борні тримаюсь за «свічечку ї».
В сльозах упаду – підіймаюсь, почую її – усміхаюсь.
Як чую ж її - оживаю, і крила свої розправляю:
Співаю, літаю і мрію, колишу дитя і лелію.
У вишитій нації роду, дух волі незламний,
свободу, даровану богом народу.
І серце її заживає, перлини вода вимиває,
І бруд московитський спадає, незламна душа розквітає.
О рідна любове народу, Вкраїнська – моя сила роду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2024
автор: fialka@