Десь у небі чути відголоски
Теплої і ранньої весни,
Бо уже дурман тече по мозку
У шалені роздуми та сни.
Скільки усього я перебачив?
І про що я тільки не писав?
Й досі чути гульбища відьмачі,
До котрих приєднувався сам.
Тож зламав життя, неначе гілку,
Що цвіла весною, як завжди.
Бо жінки, натхнення та горілка -
Певний шлях поетів до біди.
Може, і гукне моє колишнє
По стежині зоряній пройти,
Де нарешті місяць приколише
Роздуми у серці темноти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Zorg