*****
Хай скільки б не прийшлось
Тобі на світі жити,
Хай що б не відбулось,
На нім повік робити
Не припиняй діла
Лиш добрії, благії,
Щоб доленька цвіла,
Мов квіти, а лихії
Часи усі умить
Пройшли, пішли, минулись
Не на одну лиш мить,
А щоб не повернулись
Вони уже повік,
Допоки не скінчиться
На світі цім твій вік,
Який невпинно мчиться,
Машина мов швидка
Дорогою гладкою,
Немов стрімка ріка,
Мов кулею, стрілою…
Адже життя земне
На білім світі цьому
У нас лише одне.
Більш не дано нікому.
Тому нам кожну мить
Потрібно цінувати –
Це значить так лиш жить,
Як прагнем. Працювати
Для цього нам слід всім.
Без праці не здобудем
Цього. На світі цім
Про те лиш мріять будем.
Було так, є і вік
Так буде. Не змінити
Цього уже повік.
Тому нам слід робити.
Євген Ковальчук, 09. 11. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Євген Ковальчук