Увесь засніжений ставок і страшно на льоду.
Відкинула вагання всі, до милого іду.
Проникло в душу сонечко, прикликало весну,
забула про страждання я і ніченьки без сну.
А лід тонкий оманливий, дратується зима.
То гнеться крига де-не-де, то кришиться, ой, ’ма.
Засніжена стежиночка лишає темний слід,
не дай Бог, посередині розтріскається лід.
Не думаю про наслідки, про приступи журби,
я майже біля берега, торкнутися б верби.
Почув благання Ангел твій, спасіння дав весло,
мене кохання лагідно на крилах понесло.
Я потонула в ніжності, в суцвіттях теплих слів,
про лід тонкий забулася і страх мій спопелів.
Обожнюю признання я – весняних скрипок темп,
ти стер досадні сумніви, розбив тривоги вщент.
Ще хуртовини вихорять і сердиться мороз,
зігріємося ласкою, на що нам сей прогноз.
Я дуже вдячна лютому, він душі поріднив,
й до почуття сердечного нам двері відчинив.
22.02.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Полісянка