«…І буде син, і буде мати,
і будуть люди на землі»
(Т.Г. Шевченко)
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».
Чи ти помреш, козача славо,
безвісно павши у степу?
Чи вбереже тебе Держава?
Чи здасть московському попу
на поталу? Так вже бувало
в історії твоїй не раз.
Синів загинуло чимало.
Молитвам Господу про нас
не хоче небо посприяти
і часто думається м’ні:
хай буде син,
хай буде мати,
на цій знедоленій землі.
22.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2024
автор: Микола Соболь