Ввірвалися до нас, лиш ранок кроки кволі
Робив, гадали, ми спимо без задніх ніг,
Прокинемось – здамо і верби й тополі,
Міста і села, лан, де сніг у січні ліг.
́
Але не сталось так це, як катам здавалось.
Дав Київ їм у ніс і квітів не підніс.
Два роки як війна іде. Та не зламалось
Ще вістря боротьби, не виріс компроміс.
Над нами Бог і Він тримає щит надійно.
Із нами правда, світ. Ми висвітлимо тьму
Промінням своїх душ. Любов, добро граційно
Зійдуть на п’єдестал і гідно трон займуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)