Тугою лютого лівосторонньою
Здавлює груди, відлунює ранами:
(Кажуть, для віку ще надто зарано те…)
Знову в метро йдуть ночами безсонними,
мами із дітьми… і звуть їх мадоннами.
Зорі рум’янило…
Тугою лютий зависне окопами,
Разом зі зливою слізно ридатиме,
Серце країни - з синами-солдатами.
гордість за подвиг щоденний охоплює:
у небезпеці - лишатись хоробрими,
з болем і втратами.
Вільним же мир і в неспокої сниться нам,
Сонячним зайчиком ллє підвіконнями.
З вірою - ликами грає іконними -
Пройдуть страхи, що зібрав між ключицями
Смуток… А має надією битися
Лівосторонньою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка