Здійму до Неба образ твіій
І підіпру веселкою стрункою.
Думки весняні в голові,
Сни ледве втримую рукою.
Слова вигадую нові,
Чекаю риму світанкову,
Туман пробігся по траві
І Божевілля в Серці знову.
Та, я причалю в гавань Мрій,
Де Сонце спить рудоволосе,
Там сивий Місяць захворів,
Та все ж Душа Кохання просить.
Я розмалюю Дивом Світ,
Троянд нарву не випадково,
Щоб Вітер викував як слід
Весільну Щастя нам підкову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Олександр Киян