Наодинці

                                                 [i]Як  воно  -  знати  безмірні  світання?..[/i]

Вона  знається  в  тому,  що  за́вжди  дивує,
В  тому,  що  люди  малюють  криві.
Вона  безнадійно  і  легко  полює
На  сонні  троянди,  що  сплять  ввишині.

Задимлена  тінню  своїх  наділюзій
Вона  первостанно  ширяє  увись,
Ділиться  небом  і  ртуттю  екскурсій
По  тихим  серцям  ,  що  горіли...колись.

Вона  з'єднує  сонце  гаряче  із  містом
І  ревно  чекає  суцільно-дощів,
Аби  все  наповнилось  водами  й  змістом,
Аби  вже  не  знати  далеких  шипів...

У  ясності  шуму  ізранених  звуків
Димлеться  тайна  навік-забуття...
Вона  ще  поси́дить  між  тиші  і  стуків
Єдиного  серця  й  німого  життя...
                                                       19.02.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Сара Ґоллард