[i]Як воно - знати безмірні світання?..[/i]
Вона знається в тому, що за́вжди дивує,
В тому, що люди малюють криві.
Вона безнадійно і легко полює
На сонні троянди, що сплять ввишині.
Задимлена тінню своїх наділюзій
Вона первостанно ширяє увись,
Ділиться небом і ртуттю екскурсій
По тихим серцям , що горіли...колись.
Вона з'єднує сонце гаряче із містом
І ревно чекає суцільно-дощів,
Аби все наповнилось водами й змістом,
Аби вже не знати далеких шипів...
У ясності шуму ізранених звуків
Димлеться тайна навік-забуття...
Вона ще поси́дить між тиші і стуків
Єдиного серця й німого життя...
19.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Сара Ґоллард