Я - українська жінка, я - живу!
Від рідної землі черпаю сили.
Лягло червоне й чорне на канву,
Бо зла біда не раз мене косила.
Не вистояти просто не могла.
На слабкодухість я не мала права.
Бо з вірою у Бога я жила,
І праведних шляхів завжди шукала.
Я засівала зоряні стежки
Молитвою, віршем, душі стремлінням.
І хоч був шлях крутим і нелегким,
Та народились паростки з насіння.
Я - українська жінка! Я - весна!
Я - пагінець вкраїнського народу.
Нехай його недоля обмина.
Гартує міць від роду і до роду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Тамара Шкіндер