Ти її любив все життя ...
Тепер її ненавидиш..
Так склалось життя
І вона тебе не згадає
Але хто ви такі щоб судити...
А ти не можеш без неї жити
Вона така як усі... А ти закохався
У тебе гора книг , і уривки з Талмуду
Ти кажеш її постійно кохати буду...
Як тільки згадаєш... Душа постійно болить...
А хіба вона згадала тебе на мить?
Ти її страшно ненавидиш !!! Бо сильно любиш!
Це страшно переживати !
Ти шукав підтримки в однокласників але її не найшов..
Писав усім підряд ... Навіть священникам і окультистам!
Чорний маг Віктан навіть записав відео... Але чомусь нічого не допомагає...
Ти її любиш ! А кохання це біль!!!
Шукати допомоги в православ'ї не бачу сенсу...
А Раввин сказав що православна церква зборище развратителів!
Тому хай це кохання горить в пеклі!
Я не буду більш нікого ніколи любити...
Але образу чи ще щось не прощу ніколи!!!
Мені боляче! Моїй душі важко !
Ще б прожити хоч день?
Коли душа просить в небуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Ростислав Мельничук