Біжу до весни! І в думках - обіймаю!
Там хмари високі і неба блакить.
Від вітру хмільного війну забуваю,
Але ненадовго, а лише на мить.
Вже сонце яснішає, кличе до гаю,
Промінчик лоскоче сльозу на щоці.
І я ненадовго війну забуваю,
Згадаю... і квіточка в'яне в руці.
А серце в тривозі - а як там солдати?
Боронять, тримають в боях рубежі.
Весну попрошу і до них завітати,
Щоб пролісок синій розцвів в бліндажі.
Біжу до весни, а вона йде до мене!
Надію і віру у квітах несе.
Вона переможні підніме знамена!
Це те, що ми прагнемо - понад усе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: majra