Обіймає холодом,
Сива, втомлена зима.
Небо сяє золотом,
В серці лунає струна.
Стривожені дні тікають,
У невідому синю даль.
Студені води змивають,
Вчорашню, змучену печаль.
Любов гоїть наші рани,
Омиває душу теплом.
Вже стихають урагани,
Сірий дощик втікає шклом...
В просторі шукаєм мрії,
Кохання вип'ємо до дна.
Пишемо миті в сувії,
Звучить музика неземна.
Життя невтомно малює,
Нам загадкові картини.
А любов вже домінує,
Звільняє нас від рутини.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2024
автор: Віктор Варварич