Біля Вас, моя мамо, шукаю я теплої тиші.
Розболілась душа, що не в силі її приструнить.
Тільки Ваша любов моє серце в надію вколише,
Устеляючи килимом теплим в безвихідну мить.
Я у Ваших обіймах загою глибокі ці рани.
Гострі терни життя розривають мене на шмати,
Та під Вашим крилом усе лихо під корінь зав'яне,
І зумію хреста свого вперто та гордо нести.
Ви навчали дітей тільки сіяти зерна любові
Й доброту дарувати в нужденні холодні серця.
Чому ж ранять мене люди підло і боляче знову?
А я вірю їм сліпо й згораю безжалісно вся.
Заваріть, мамо, тиші із дрібкою нашого щастя,
Я повірю у себе в щоденнім своїм сум'ятті.
Із молитвами Вашими, певна, усе мені вдасться,
То ж я руки цілую, матусенько, Вам золоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2024
автор: Незламна