/квадратне римування/
Немов солодкі півники
Бурульки лиже сонечко,
Живуть надії зранені,
як парость у мені.
І віриться: що днів лихих
не знатимемо, донечко,
здається, зла це танення…
ти вір у світлі дні.
Вертають гуси гамірні:
За краєм дуже скучили,
І сльози аж вичавлює
Бентежно-теплий клин.
Зривають мрійні наміри
дні лютого розлючені
і змішують з печалями
тужливий дим руїн…
Бурульки ж – як льодяники
Тепло тихенько злизує.
І на тину виспівує
Рудий сусідський кіт.
Недобре – має танути,
війна й вітри пронизливі.
Співай і ти щасливої,
Гони думки гіркі…
Май, доню, силу проліски,
яка воює з кригою.
З тендітно-нескоримого
чіпкий її росток.
Запише пам’ять болісна
рядки, що стануть книгою:
несамовиті зими в ній
життєвих помилок.
Ще рідне нищать танками,
кровлять щоденні вибухи
І мін у полі хлібному
накидав хижий звір.
Та першоцвіт веснянкою
озветься за відлигою,
проклюнеться, окріпне він –
ти тільки, люба, вір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка