Частина третя: Син циганки
Сцена перша
Табір. Праворуч намет графа Луни, над яким майорить прапор, знак головного воєначальника. Вдалині вежі Кастеллора.
Всюди озброєні солдати: одні грають в кості, інші чистять зброю, дехто просто ходить. Потім із графського намету виходить Феррандо.
ДЕХТО ІЗ СОЛДАТ
Зараз гру у кості маєм, –
скоро в іншу гру заграєм.
ІНШІ СОЛДАТИ
Чисте лезо це від крові
скоро буде кривавим знову!
(Чути воєнну музику. Всі повертаються туди, звідки доноситься звук. Великий загін арбалетників, у повному озброєнні, перетинає плац.)
ДЕХТО ІЗ СОЛДАТ
Ось на поміч йдуть солдати!
ІНШІ СОЛДАТИ
Бравих стріне їх сеньйор!
ВСІ
Треба штурм не відкладати
і здобути Кастеллор!
Треба штурм не відкладати
і здобути Кастеллор!
Так, так, треба штурм!
Так, так, треба штурм!
ФЕРРАНДО
(від намету графа)
Так, мужні друзі! Завтра світанком планує
наш командир фортецю
кругом штурмувати.
Там ми напевно здобич
захопимо таку, що й не гадати.
Здолаєм – все наше.
СОЛДАТИ
Кличеш нас на свято!
ВСІ
Дзвоном, луною труба хай нас будить,
кличе всіх до штурму, кличе всіх до бою.
Завтра наш прапор плескатися буде
над фортеці стрімкою стіною.
Так, сміється вже нам перемога
у відрадній надії в цей час!..
Там до здобичі й слави є дорога,
там пожива і почесті для нас.
(Там є пожива і почесті для нас.
Дзвоном, луною труба хай нас будить,
кличе всіх до штурму, кличе всіх до бою.
Завтра наш прапор плескатися буде
над фортеці стрімкою стіною.
Так, сміється вже нам перемога
у відрадній надії в цей час!..
Там до здобичі й слави є дорога,
там пожива і почесті для нас.
Там до здобичі й слави є дорога,
там пожива і почесті для нас.
Там пожива і почесті, і почесті для нас.
Там до здобичі і слави є дорога,
там пожива й почесті для нас.
Там пожива і почесті, і почесті для нас.
Там пожива і почесті для нас, для нас.
Ах, так! Пожива є для нас.
Ах, так! Пожива є для нас.
Так, сміється вже нам перемога
у відрадній надії в цей час!..
Там до здобичі й слави дорога,
там пожива й почесті для нас.
Пожива для нас, пожива для нас.)
(розходяться)
Сцена друга
Граф, вийшовши зі свого немету,
втупив неприязний погляд на Кастеллор.
ГРАФ
В обіймах дикуна? Думка ця всюди,
наче демон-переслідувач, женеться
за мною! В обіймах дикуна! Як тільки
зійде рання аврора,
піду вас розлучити… О Леонора!
(чути галас)
Сцена третя
Граф і Феррандо
ГРАФ
Що там?
ФЕРРАНДО
Якась циганка
біля табору тинялася.
Сполошена враз нашим дозором,
пустилась навтьоки; Всі, боячись
немарно, що вона шпигунка,
кинулися вслід.
ГРАФ
І схопили?
ФЕРРАНДО
Схопили.
ГРАФ
Бачив її?
ФЕРРАНДО
Ні! Старший чатник
сповістив мені цю пригоду.
(галас наближається)
ГРАФ
Ось вона.
(Азучену підводять до Графа)
Сцена четверта
Азучену зі зв’язаними руками ведуть дозорні.
Натовп інших солдат і всі решта.
ДОЗОРНІ
Йди швидше, відьмо! Йди швидше!
(Йди швидше, йди швидше!)
АЗУЧЕНА
Рятуйте!.. Не тримайте… Ах, навіжені!
Що я зробила?
ГРАФ
Підведіть!
(Азучену підводять до графа)
Мені скажи все
і не посмій брехать!
АЗУЧЕНА
Згода!
ГРАФ
Йдеш куди?
АЗУЧЕНА
Хтозна.
ГРАФ
Що?
АЗУЧЕНА
Циганки зазвичай бродять
без мети і затії
скрізь кроками блудними,
їм світ – вітчизна,
небо – дах понад ними.
ГРАФ
Ти звідки?
АЗУЧЕНА
Із Біскаї, де дотепер у
безплідних диких горах мала притулок!
ГРАФ
(Із Біскаї!)
ФЕРРАНДО
(Що чую! О, ця підозра!)
АЗУЧЕНА
Дні прожила я в нестатках,
та була завжди щаслива;
син єдина був надія!
Та мене покинув, зрадливий!
Тож самотня я блукаю,
сина рідного шукаю,
сина, що для мого серця
мук жахливих завдає!
І таку любов не знала
(і таку любов не знала)
ні одна мати на землі!
ФЕРРАНДО
(Це обличчя!)
ГРАФ
Тож скажи – ти
вже давно живеш у горах?
АЗУЧЕНА
Так, давно.
ГРАФ
Може згадаєш
ти дитину, сина графа,
що був вкрадений у гори
літ п’ятнадцять тому із замку?
АЗУЧЕНА
І ти… кажеш… є?
ГРАФ
Я брат того, що вкрали.
АЗУЧЕНА
(Ах!)
ФЕРРАНДО
(помітивши погано прихований жах Азучени)
(Так!..)
ГРАФ
Ти чула цю пригоду?
АЗУЧЕНА
Я? Ні!.. Пусти, щоб
я могла піти за сином.
ФЕРРАНДО
Стій, злочинна…
АЗУЧЕНА
(Біда!)
ФЕРРАНДО
(до графа)
Ти бачиш цю мерзенну,
що здійснила підлий злочин.
ГРАФ
Закінчуй.
ФЕРРАНДО
Вона це!..
АЗУЧЕНА
(стиха до Фернандо)
Змовкни!
ФЕРРАНДО
Вона це!
Вона це, що дитя
спалила!
ГРАФ
Ах, грішниця!
СОЛДАТИ
Так, вона це!
АЗУЧЕНА
Він все бреше!
ГРАФ
Тепер ти кари не уникнеш!
АЗУЧЕНА
Ах!
ГРАФ
В'яжіть вузли міцніше!
(солдати виконують)
АЗУЧЕНА
О Боже! О Боже!
СОЛДАТИ
Більш кричи!
АЗУЧЕНА
(з відчаєм)
Ти не приходиш,
О Манріко, о мій сину?..
Не рятуєш нещасливу
матір твою?
ГРАФ
То це мати для Манріко?
ФЕРРАНДО
Кари!..
ГРАФ
О, жереб! Тут вона!
ФЕРРАНДО
Кари! Кари!
ГРАФ
О, жереб!
АЗУЧЕНА
Ах! Гей, розпустіть, о варвари,
немилосердні пута,
бо ці жорстокі муки,
то смерть повільна люта!
Твій батько був мерзенний,
ти син його злиденний.
Бійся! Є Бог згорьованим
(є Бог згорьованим,
Бійся! Бійся! Бо Бог є)
і він тебе провчить!
(Гей, розпустіть, о варвари,
немилосердні пута,
бо ці жорстокі муки,
то смерть повільна люта!
Твій батько був мерзенний,
ти син його злиденний.
Бійся! Є Бог згорьованим,
є Бог згорьованим,
Бійся! Бійся! Бо Бог є
і він тебе провчить!
Ах, так! Ах так! Є Бог згорьованим
і він тебе провчить!
Ах, так! Ах, так! Є Бог згорьованим
і він тебе провчить! Так він провчить!
Тебе провчить, тебе провчить, тебе провчить!)
ГРАФ
(разом)
Твій син, циганко капосна,
це той, хто є відступник?
Я зможу(я зможу, зможу), стративши тебе,
вразить в серце його!
Радість сповняє груди,
що й не виразить словами!
Ах! Нині за брата (за брата) попіл той
помста безмірна іде!
(Твій син, циганко капосна,
це той, хто є відступник?
Нині за брата попіл той
помста безмірна йде!
Безмірна йде! Безмірна йде!
Безмірна йде!
Нині за брата попіл той
помста безмірна йде!
Так, так, помста безмірна йде!
Помста безмірна іде!
Помста безмірна іде!
Помста безмірна йде!
Помста безмірна іде!
Помста безмірна іде!
Помста безмірна йде!
Помста безмірна йде!
Помста безмірна йде!
Безмірна йде! Безмірна йде!)
ФЕРРАНДО
(разом)
Вогню ганебного розгул,
ах, так, побачиш (скоро), скоро.
(Побачиш скоро, скоро).
Для тебе мука буде
(для тебе мука буде)
не тільки це багаття!
Вогонь нестерпний пекла
для тебе буде вічним;
там горіти і мучитись
має душа! (Має душа!
Має душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа! Має твоя душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа! Має твоя душа!
Твоя, твоя душа! Твоя душа!
Твоя душа!)
ДОЗОРЦІ – СОПРАНО
(разом)
Вогню ганебного розгул,
ах, так, побачиш (скоро), скоро.
(Побачиш скоро, скоро).
Для тебе мука буде
(для тебе мука буде)
не тільки це багаття!
Вогонь нестерпний пекла
(Вогонь нестерпний пекла)
для тебе буде вічним;
там горіти і мучитись
(там горіти і мучитись)
твоя душа,
там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа, душа, душа!
Твоя душа там мучитись
має, твоя душа, душа, душа!
Твоя душа там мучитись
має, твоя душа!
Твоя душа! Твоя душа!
Твоя душа! Твоя душа!
ДОЗОРЦІ - БАСИ
(разом)
Вогню ганебного розгул,
ах, так, побачиш (скоро), скоро.
(Побачиш скоро, скоро).
Для тебе мука буде
(для тебе мука буде)
не тільки це багаття!
Вогонь нестерпний пекла
(Вогонь нестерпний пекла)
для тебе буде вічним;
там горіти і мучитись
(там горіти і мучитись
має душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа! Має твоя душа!
Там горіти, горіти й мучитись
має твоя душа! Має твоя душа!
Твоя душа! Твоя душа!
Твоя душа! Твоя душа!)
(За кивком графа солдати забирають Азучену з собою.
Граф заходить у свій намет, а за ним Феррандо)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2024
автор: Валерій Яковчук