Сцена третя
Жахлива в’язниця. В одному кутку заґратоване вікно, у глибині двері.
Зі склепіння звисає тьмяний ліхтар. Азучена лежить на грубій підстилці, Манріко сидить поруч. Азучена, Манріко.
МАНРІКО
Мамо, ти спала?
АЗУЧЕНА
Кличу сон постійно,
та він від мене чомусь втікає.
Плачу.
МАНРІКО
Може холод знерухомив
твої кінцівки?
АЗУЧЕНА
Ні! Лише хотіла б
втекти з цієї живих гробниці.
Відчуваю, що тут я
задихаюсь.
МАНРІКО
(заломлюючи руки)
Втекти!
АЗУЧЕНА
(піднімаючись)
Ти не журися.
Мене не змусять дикуни страждати!
МАНРІКО
Ах! Як це?
АЗУЧЕНА
Бачиш? Цю відмітку темну
вже написала пальцем
смерть на чолі у мене!
МАНРІКО
Ах!
АЗУЧЕНА
І тут знайдуть
моє безмовне тіло холодне!
(з шаленою радістю)
Ба більше – мій скелет!
МАНРІКО
Досить!
АЗУЧЕНА
Не чуєш?.. Хтось підходить…
це мучителі йдуть… щоб на вогонь
тягнути!.. За матір заступися!
МАНРІКО
Нікого, ти заспокойся,
АЗУЧЕНА
(не звертаючи уваги на Манріко)
Багаття!..
МАНРІКО
нікого, хто б підходив.
АЗУЧЕНА
(зі страхом)
Багаття!.. Багаття!.. Багаття!..
Жахливе слово!
МАНРІКО
О мамо! О мамо!
АЗУЧЕНА
Було так –
натовп жорстокий бабцю твою тягнув на…
багаття! Глянь на цей вогонь жахливий!
Він вже її торкнув. Спалений волос
вже шле іскри у небо!..
Глянь на її зіниці,
що з орбіт своїх лізуть! Ах! Хто припинить
видіння страхітні?
(Падає, вся в конвульсіях, на руки Манріко)
МАНРІКО
Якщо мене ти любиш
і голос мій має силу в матері грудях,
від душевного жаху
у сні шукай забуття, і спочинок, і спокій.
(веде її до постелі)
АЗУЧЕНА
Так, втома мучить мене, мій сину…
Я закриваю в дрімоті очі!
Та як побачиш вогнища полум'я
страхітливе, то розбуди!
МАНРІКО
Спи мирно, мамо! Хай бог посилає
менш страшні видива у твій сон.
АЗУЧЕНА
(у напівсні)
Ми вернемося… у наші гори…
і там забудем… печаль і горе!
Ти будеш грати… на своїй лютні,
тоді спокійним сном… я там засну!
МАНРІКО
Спи мирно, мамо! Тихий, смиренний
в небо думки мої поверну.
АЗУЧЕНА
Ти будеш грати… на своїй лютні,
тоді спокійним сном… я там засну!
Ти будеш грати… на своїй лютні,
тоді спокійним сном… я там засну!
Я там засну! Я там засну! Я там засну!
Я там засну! Я там засну! Я там засну!
МАНРІКО
В небо думки мої поверну.
В небо думки мої поверну.
Спи мирно, мамо! Спи мирно, мамо!
В небо думки мої поверну.
(Азучена засинає.
Манріко стоїть на колінах біля неї)
Сцена четверта, остання
Відчиняються двері, входить Леонора.
Потім граф у супроводі воїнів.
МАНРІКО
Ах! Чи не дурить це мерхле світло?
ЛЕОНОРА
Це я, Манріко!
Мій Манріко!
МАНРІКО
Моя Леонора!
Ах! Добрий боже, ти радість так
велику вділив для мене перед смертю?
ЛЕОНОРА
Ти не загинеш! Йду рятувати!
МАНРІКО
Як це? Рятувати? Це правда?
ЛЕОНОРА
Прощай!
І не вагайся… скоріше… йди вже!
(указує на двері)
МАНРІКО
Ти не зі мною?
ЛЕОНОРА
Зостатись мушу!
МАНРІКО
Ось тут?
ЛЕОНОРА
Так! Квапся!
МАНРІКО
Ні!
ЛЕОНОРА
(намагається підштовхнути його до дверей)
Буде горе!
МАНРІКО
Ні!
ЛЕОНОРА
Про життя тут!
МАНРІКО
Я ним гордую!
ЛЕОНОРА
Швидше, швидше!
МАНРІКО
Ні!
ЛЕОНОРА
Про життя тут!
МАНРІКО
Я ним гордую!
Глянь напрямки на мене, жінко!
Хто це дозволив і що за плата?
Тому мовчиш! Жахливий здогад!
Це мій суперник! Все ясно! Все ясно!
Ця невірна продала кохання…
ЛЕОНОРА
О, як все вірно!
МАНРІКО
і серце, що так клялося мені!
ЛЕОНОРА
О, як же гнів закрив твій зір (твій зір) маною!
О, ти неправий, лихий (лихий) зі мною!
Скорися… зникни, або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
МАНРІКО
Невірна!
Ця невірна продала кохання…
ЛЕОНОРА
О, як же гнів закрив твій зір (твій зір) маною!
МАНРІКО
І серце, що так клялося мені!
ЛЕОНОРА
(разом)
О, як же гнів закрив твій зір (твій зір) маною!
О, ти неправий, лихий (лихий) зі мною!
Скорися… зникни, або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
Не зможе й небо спасти тебе!
Не зможе й небо спасти тебе!
Ах! Зникни (зникни), або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
Ах! Зникни (зникни), або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
Ах! Зникни (зникни), або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
Спасти тебе!
Ах! Зникни (зникни), або загинеш!
Не зможе й небо спасти тебе!
Спасти тебе! Спасти тебе! Спасти тебе!
Не зможе й небо спасти тебе!
Не зможе й небо спасти тебе!
(Леонора падає до ніг Манріко)
МАНРІКО
(разом)
Невірна!
Невірна зламала мою любов.
Мені ж клялась!
Ні!
Ось ця невірна…
Ні!
…любов зламала.
І серце, що клялося лише мені!
І серце, що клялося лише мені!
І серце, серце, що клялось!
І серце, що мені клялось!
І серце, що мені клялось!
Геть звідси!
АЗУЧЕНА
(разом, дрімаючи)
Ах!
Ми вернемося у наші гори
і там забудем печаль і горе!
Ти будеш грати на своїй лютні,
тоді спокійним сном я там засну!
(Тоді спокійним сном я засну!
Тоді спокійним сном я засну!
Ти будеш грати, ах, а я засну, ах!
Тоді спокійним сном я там засну!
ЛЕОНОРА
Не спроваджуй так!
Бачиш? Безсила й
сумна я гину!
МАНРІКО
Йди! Ненавиджу і проклинаю!
ЛЕОНОРА
Ах, стій! Спинися!
Не проклинай!
Бо час молитву скласти богові
за мене бідну!
МАНРІКО
Тремтіння пробігло у мене в грудях!
ЛЕОНОРА
(падаючи долілиць)
Манріко!
МАНРІКО
(кидається, щоб підняти)
Жінко, все відкрий… щиро!
ЛЕОНОРА
Смерть у грудях маю!
МАНРІКО
Є смерть там?!
ЛЕОНОРА
Ах, більш стрімливою
була отрути сила,
ніж я чекала!
МАНРІКО
О, наче грім!
ЛЕОНОРА
(торкається грудей)
Слухай… рука холодна,
та тут, тут лютий вогонь палає!
МАНРІКО
Що сталось, Боже!
ЛЕОНОРА
Ніж жити для когось,
тут твоєю краще я помру!
МАНРІКО
Безумний! Цього я ангела
насміливсь проклясти!
ЛЕОНОРА
Терпіть не можу!
МАНРІКО
Ах, страдниця!
(входить граф, зупинившись у дверях)
ЛЕОНОРА
Ця мить настала… вмираю…
(Стискає праву руку на прощання)
Манріко!
МАНРІКО
Жах!
ГРАФ
Ах!
ЛЕОНОРА
Отче небесний,
милість твою благаю!
ГРАФ
(Ах! З ним померти хотіла,
обманувши мене!)
ЛЕОНОРА
Ніж жити для когось,
тут твоєю краще я помру!
МАНРІКО
Безумний! Цього я ангела
насміливсь проклясти!
ГРАФ
(Ах! З ним померти хотіла,
обманувши мене! Ах!)
ЛЕОНОРА
(разом)
Ніж для когось жити (жити),
тут твоєю краще помру!
Ніж для когось жити (жити),
тут твоєю краще (краще) я помру!
Ніж для когось жити (жити),
тут твоєю краще помру!
Ніж для когось жити (жити),
тут твоєю краще (краще) я помру!
ГРАФ
(разом)
(Ах! З ним померти хотіла,
обманувши мене,
обманувши мене!
Ах! З ним померти хотіла,
обманувши мене,
обманувши мене!)
МАНРІКО
(разом)
Безумний! Цього я ангела
насміливсь проклясти!
Цього я ангела насміливсь…
цього я ангела
насміливсь проклясти!
Цього я ангела насміливсь…
цього я ангела
насміливсь проклясти!
ЛЕОНОРА
Манріко!
МАНРІКО
Леоноро!
ЛЕОНОРА
Прощай! Вмираю!
(вмирає)
МАНРІКО
Ах! О, страднице!
ГРАФ
Ах, мене!
(указуючи воїнам на Манріко)
Ведіть на плаху!
МАНРІКО
(оточений воїнами)
Мамо! Прощай же, мамо!
АЗУЧЕНА
(прокидаючись)
Манріко! Де сина діли?
ГРАФ
Ведуть на страту!
АЗУЧЕНА
Спинися! Слухай!
ГРАФ
(підводячи Азучену до вікна)
Глянь же!
АЗУЧЕНА
Боже!
ГРАФ
Він мертвий!
АЗУЧЕНА
Для тебе був він братом!
ГРАФ
Він! Жах який!
АЗУЧЕНА
За тебе помста, мамо!
(падає біля вікна)
ГРАФ
(нажаханий)
А я живий!
КІНЕЦЬ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Валерій Яковчук