ці лісосмуги_ абстрактне місиво
поля побиті сталевим шашелем
живі, соромтесь_ ви мертвих бісите
святі бісіться, живих не страшите
>
ландшафти вбогі давно не орані
лахміття піксельне рве вітер з півночі
воно вростає у шкіру коренем
тінь гне дугою хребет у відчаї
>
хрести тотожні як очі вицвілі
байдужий голос, порожні істини
отруйні стріли у мозок вцілили
презирство скрутить, сумління гризтиме
>
прозорі стіни, щербаті вулиці
зола на іній, іржа окровлена
стара з косою муркоче, тулиться
борги правічні і їй оновлено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Ки Ба 1