4. 5. 0.


ці  лісосмуги_  абстрактне  місиво
поля  побиті  сталевим  шашелем
живі,  соромтесь_  ви  мертвих  бісите
святі  бісіться,  живих  не  страшите
>
ландшафти  вбогі  давно  не  орані
лахміття  піксельне  рве  вітер  з  півночі
воно  вростає  у  шкіру  коренем
тінь  гне  дугою  хребет  у  відчаї
>
хрести  тотожні  як    очі  вицвілі
байдужий  голос,  порожні  істини
отруйні    стріли  у  мозок  вцілили
презирство  скрутить,  сумління    гризтиме
>
прозорі  стіни,  щербаті  вулиці
зола  на  іній,  іржа  окровлена
стара  з  косою    муркоче,  тулиться
борги  правічні    і  їй    оновлено...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Ки Ба 1