Їх так багато, вони такі гучні
Серед мовчазного безсмертного міста,
Невиспані, припудрені, зручні
Шукають сенс життя і своє місце.
Закохані, скалічені, розбиті горем
Серед будівель вічних неживих,
Покритих черепицею чи толем,
Що ігнорують голоси живих.
Натомлені через удари долі,
Пробуджені під звук сирен, ракетні сплески,
Самі нерідко до підвалу вибігають майже голі,
Хоч захищають ніжно вітражі та фрески.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Оксана Сом