А де в на́с тепер ліси – немішані…
Присідаю знімкувати анемони.
Схили степові арма́няться - виднішими
У сорочках вітряків* проліско-модних.
…Моя, поруч, тисне мо́го живота́:
«Ти – як вони, і колір й ку́ркна сліпота*.
Між сильних-стильних
Вирізнятись-відрізнятися -
Біжиш неспинно
Лісовою анімацією.
..Тут ще лютий, а ти березнем зліта…"
28.02.2024р. ( «Подружжя» )
*Анемони – вітряк, куряча сліпота,
народні назви квітки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Юхниця Євген