Вогонь та ніч

Вогонь  та  ніч.

Вогонь  та  ніч...Останній  подих  слова.
Лиш  він  бринить  з  далеких  лихоліть.
Цей  подих  западає  в  серце  знову
Тому,хто  вік  незрушеним  стоїть.

Хто  тінь  та  світло,висі  та  глибини
Вогонь  життя,століть  прадавніх  міць
Кривава  сталь  під  сірим  небосхилом
Гарячі  іскри  від  вогненних  криць.

У  спогляданні  правд  землі  і  неба
Яснішав  погляд,гартувався  дух...
Та  погляд  часом  повертавсь  до  тиші...
У  ній-ім'я,що  полонило  слух...

Ішов  завжди  незнаними  стежками...
Таємна,дивна,  ледь  відома  путь.
Але...Це  був  величний  прояв  долі.
Щоб    славу  на  віки  собі  здобуть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Birute Lange