Відгуляв я в твоєму світанку,
А до сутінок так і не звик.
Я вуста цілував твої п"янко
І бабусі любив медовик.
Відспівали літа, відшуміли
Явори роздяглися не раз.
І ті вишні в саду вже не білі,
Бо давно осв"ятив землю Спас..
Залишав Щастю зорі на згадку
І в криниці тумани губив,
Пам"ятаю, як лаявся Татко,
Що повів я тебе до верби.
Біля ставу лишили повір"я,
Що вінчаться прийдемо сюди,
Тільки нарізно Старість ми стріли,
Змила повінь кохання сліди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2024
автор: Олександр Киян