Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –
Обпікає жар кохання
Серце радісне моє.
То воно стукоче дзвінко,
То не чується ніяк, –
Закохався в юну жінку
Дід зненацька, мов юнак.
Став голитися щоденно
І ходити без ціпка, –
Невтомленний та натхненний
Ситим і натощака…
…В сні короткому, як радість,
І солодкому, мов мед,
Вже до любощів не ладен
Перевтомлений поет.
Довго зводячись на ноги,
Під людську сміховину, –
Я кусав уста вологі
І радів ще довго сну.
Віктор Кучерук
Безупинне хвилювання
для здоров'я — не бальзам,
А якщо воно ще зрання,
коли ще не ковть, не гам.
Розумію чолов'ягу,
(пристрасть не зважа на вік).
Ліки, снам на противагу,
знає кожен чоловік:
Хтось дрова рубає часто,
хтось калатає у дзвін...
Має хтось талант, на щастя —
вірші класні пише він...
Та противитись природі —
це остання з усіх справ.
Тож уста кусати ГОДІ,
коли серце хтось украв!
Рвемо квіти на городі,
бритва в поміч і парфум...
Спроба, кажуть у народі,
звільнить вас від зайвих дум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Патара