Клітинкою кожною час відчуваю,
Що капле на мене прозорим дощем
І ниву життєву мою засіває.
Війна ж поселила у серденьку щем.
З нас кожен свою обирає дорогу
І мітить для себе сучасний рейхстаг,
Здобути би швидше уже Перемогу,
Пройшовши до цього менш болісний шлях.
Але справжня воля у битві кується,
Не рік і не два – мо’, й століття підряд.
Бува, що й нечистий над цим посміється,
Тоді обійма її мертвий солдат.
Втомилися вої, адже й вони люди,
Та є у них світла і вічна мета,
Аби перемогу, нарешті, здобути,
І знову розквітли і села, й міста.
Єднаймося ж, люди, заради країни,
Заради майбутнього наших дітей.
Одна у нас мати і правда єдина,
І жити в ній матимем право святе!
9.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Ганна Верес