Дід Семен і баба Настя коханцями стали,
Цілу ніч вони від щастя, танго танцювали.
А коли в віконце сонце зазирнуло зранку,
Дід побачив свою жінку, через офіранку.
Тупцювала на порозі, стукала у вікна,
Щось під носа муркотіла, аж кума поникла.
Накінець почулось:" Настю, ти жива, чи мертва?
Цілу ніч світилось світло, в мене ноги втерпли."
Дід хотів ступити крока, щось стрельнуло в спину,
Не минуло і пів року, коли нерв той згинув.
А тепер чомусь проснувся, нагадав про себе,
Бач не добре повернувся, так мені і треба.
Не сиділось біля жінки, хотів танцювати,
Закололо щось в печінці, як тепер тікати?
У вікно... не перелізти, не зігнеться спина,
Ну кудою йому лізти... Вгледілась драбина.
Повела вона наго́ру, високо забрався,
А кума хутко в комору, дід перелякався
Що тепер йому не злізти із гори ніколи,
Лише буде бачить небо і яснії зорі.
Що ж тепер скажу Килині, де ту правду взяти?
Ми із Настею невинні... дід став міркувати.
Жінка шарпала за двері, двері відчинились
І суперниці на ганку ніс - у - ніс зустрілись.
Чи глуха ти моя ку́мо, чи вуха заклало,
Що у тебе за розруха все порозкидала?
Чи не бачила ти діда, десь вражина дівся,
Вчора, ще пішов з обіду і не передівся...
Настя враз почервоніла, стала заікатись,
Все життя брехать не вміла, треба признаватись.
На горі, щось застогнало:"Я не винувата."
Промовила Настя швидко, тай втекла в кімнату.
А Килина на драбину тихо піднялася,
На гарячому зловила свого ловеласа.
Тільки дід стояв, мов камінь і не ворушився,
Буде тепер йому а́мінь - з Килиною стрівся.
Ти чого старий задумав, що із головою,
Нагорі, та щей в сусідки, діду, що з тобою?
Та оце, як йшов додому, блуд мені вчепився
І тепер не пам'ятаю, як тут опинився...
Любко мо́я, серце мо́є, що скажи робити?
Треба бу́ло любий діду вчора менше пити.
Треба бу́ло, добре знаю, нема, що сказати,
Бо ж таку натуру маю - люблю танцювати.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)