Дерева не можуть побігти
за тими людьми, яких полюбили,
не можуть до інших любих дерев і квіток підійти -
прикуті корінням до місця одного,
лиш гілки простягають
і у відчаї ними хитають одвічно.
Так з'яляється вітер.
Так от, коли вітер підніметься сильний
і тобі вчується стогін ледь чутний,
знай, що то 'дерево тужить
за своїм нездісненним коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Мирослава Жар