Мчимо життям, тож без вини,
Без думки про Високе сім’я,
Як вижить – біль в нас головний,
Не встиг родитись, вже й весілля…
... Невдозві плем'я у життя
І всі в турботах по верхівку –
Батьки й самі не до пуття?...
«Куку» зозулі, замість співу...
Бог десь у церкві, не в душі,
По молодості, як прощення
І всі по одному кліше,
Про вище Я не до учення…
Про те, що з Небом заодно,
Народження – самі в задумі,
Не що судилося й дано,
А наперед родина в сумі…
Вузлів кармічних щоб згубить
І блоків, назбирав життями,
Колишніх втілень є торби,
Доріг у майбуття віками…
Всю душу об'єднавши там,
Земні досягнення спізнавши –
Де йти і по яких слідах,
Вібрацій підняття б здолавши.
Духовний рівень – ось ціна,
По лезу на землі ходіння;
Пізнай коріння зла й добра,
То втілень золоте насіння.
Душа то – Богочоловік
І шлях його Величний, світлий;
Маленькі сходинки століть,
Дорога Вверх – ціль жити в світі…
В'ячеслав Шикалович
04.03.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Променистий менестрель