Четвертий день минає березневий,
А небо досі сірих кольорів.
Ще почекати прогнозує вчений,
Тому хто потерпає від дощів.
Буває не рятує парасолька,
Під зливою зізнань безсила та...
Вона вже більше не матусі донька,
Вона від нині тільки сирота.
Війна руйнує її рідне місто,
Країну на колінах бачить світ.
Душа і вдень і ніч плаче невтішно
Волочиться кривавий далі слід...
В розбитім серці жевріє надія:
На те, що переб'ють війні хребет,
За ґратами зачинять лиходія,
Поки не стліє там його скелет.
Радість задихає на повні груди,
Як вернуться сини до матерів.
Туги у серці більше вже не буде,
В нашій країні запанує мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Grace