Світанок прокинувся насупленим...
- Гей!- хапаю його за плечі, приводячи до тями.
- Не так уявляла я пробудження:
вимріюючи подих легеня-вітра на щоках,
проганяючи млявість і відчуття даремності
хотіла я наповнити світ і нас Сенсом!
...................
Несподівано, вражена власною сміливістю, відчуваю:
- Більше не піддаюся спокусі розчарування...
Навпаки!
Хочу пригортати цей сумний ранок до грудей, як дитину,
хочу заколисувати і пробуджувати тихим теплом і турботою,
хочу пізнавати і творити, відкриваючи йому в собі вільний простір!
Хочу стати й сама в собі Світанком і Зорею, тому що...
Тільки Світло володіє монополією пронизувати Темряву!
Тільки його сила, наповнюючи енергією вдихає в нас живі душі!
Тільки його переможний відблиск є сяйвом бездоганної Любови.
5.03.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2024
автор: Іванюк Ірина